БІЛЬМА́СТИЙ, а, е, розм. Який має більмо; з більмом, з більлами. Кволе світло просочувалось крізь маленьке віконечко, що нагадувало більмасте око (Коп., Вибр., 1953, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 186.