БІНО́М, а, ч. Сума або різниця двох алгебричних величин (виразів), що звуться його членами; двочлен. Біном Ньютона.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 187.