БІР, бо́ру, ч. Сосновий або інший шпильковий ліс; також мішаний ліс з переважанням сосни. Передо мною сніг біліє. Кругом бори та болота (Шевч., І, 1951, 243); То не звір блукає в сосновому бору, то мати тікав з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103); Їхали мовчки, тілько вітер глухо стогнав у смерекових борах, віщуючи близьку відлигу (Фр., III, 1950, 309); // Взагалі будь-який ліс. Гуляє вітер у степах. Верхи борів гойдав (Рильський, II, 1960, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 188.