БІСИ́ТИСЯ, бішу́ся, бі́сишся, недок., розм., рідко. Бути в стані роздратування, дуже сердитися; лютувати. І поки ж будеш ти біситься? На Трою і Троянців злиться? (Котл., I, 1952, 292); Дівчата мовби веселіли з того, як бісився Нестір (Горд., II, 1959, 76); * Образно. А надворі бісилась метелиця (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 5).
◊ З жи́ру біси́тися — капризувати, вередувати, живучи розкішно, сито. — Один з жиру біситься, а другий риється по смітниках за кухонними покидьками (Вільде, Сестри.., 1958, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 190.