БІСІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до біс 1 1. [Чорт:] Чого регочете, бісівське кодло? (Крот., Вибр., 1959, 465); // Власт. бісові; нелюдський. Знову дивиться [Січкар] на Денисенка, а згадує Настю. Прямо бісівську силу мають її злющі очі (Стельмах, II, 1962, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 190.