БІФШТЕ́КС, а, ч. Кулінарний виріб з м’яса — шматок відбитої смаженої яловичини. Через дві хвилини Валентин Модестович сидів за столом перед тарілкою в рум’яним і запашним біфштексом (Шовк., Інженери, 1956, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 190.