БІЧНИ́Й, а́, е́. Те саме, що бокови́й. Тільки задня стіна мурована, а дві бічні заміняються завісами, що можуть розсуватися (Л. Укр., III, 1952, 270); Це була бічна вулиця, що йшла від левади (Коп., Лейтенанти, 1947, 121); Пірамідою називається многогранник, в якого одна грань, що називається основою, є який-небудь многокутник, а всі інші грані, що називаються бічними, — трикутники, які мають спільну вершину (Геом., II, 1954, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 191.