В’ЮК, а, ч. Спакований вантаж, який перевозять на спинах тварин. Стогнуть верблюди, нав’ючені в’юки Важко гойдають вони на горбах (Шпорта, Вибр., 1958, 132); Для в’юків, особливо з точними інструментами і цінними речами, відбирали найспокійніших, сильних і бувалих коней (В дорогу, 1953, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 795.