В’ЮНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до в’юн. * У порівн. Дома Ляля швидко роздяглася і, спитавши в матері дозволу, в’юнцем стрибнула до неї під ковдру (Гончар, Земля.., 1947, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 795.