В’Ю́НКО. Присл. до в’юнки́й. Ящірка в’юнко шугнула між сухих стебел торішнього бур’яну (Донч., II, 1956, 288); Ось іду я на луки до річки, До тієї, що золотом стрічки Грає в’юнко (Шпак, Вибр., 1952, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 795.