В’Я́ЗЕНЬ, зня, ч. Той, хто перебуває в ув’язненні, під вартою. Пригнали знов в’язнів нових, а нас випустили (Вовчок, VI, 1956, 234); Народ став домагатись амністії для всіх політичних в’язнів (Вільде, Сестри.., 1958, 391).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 797.