В’Я́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. в’яли́ти 1. У людей [пізнього палеоліту] з’явилася можливість створювати деякі запаси їжі, можливо, їм були вже відомі найпростіші форми консервування (копчення, в’ялення, заморожування) (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 798.