ВАГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Відчувати неспроможність відразу вирішити що-небудь; роздумуючи, схилятися то до одного, то до іншого рішення. З тої ночі, як сходились в лісі і поклали забрати панову землю, минув цілий тиждень, але люди вагались (Коцюб., II, 1955, 73); А Мар’яна стоїть біля порога, вагається: чи зараз відкритись матері, чи потім (Шиян, Гроза.., 1956, 480).
2. перен. Бути нестійким, непослідовним у діях; хитатися. Меншовики і есери весь час революції 1917 року тільки й робили, що вагались між буржуазією і пролетаріатом, ніколи не могли зайняти правильної позиції.. (Ленін, 28, 1951, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 274.