ВА́ЖКІСТЬ, кості, ж. 1. Властивість тіл притягатися до землі.
2. Абстр. ім. до важки́й 1-9. Праця одного робітника відрізняється від праці іншого не тільки своїм видом, формою, але й складністю, важкістю, умовами (Ком. Укр., 7, 1965, 45); Він сам найліпше знав важкість свого положення (Фр., VIII, 1952, 412); Разом зі зброєю виносять вони з табору і якусь важкість на душах, нову, досі ще не звідану тривожність (Гончар, Людина.., 1960, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 279.