ВАЖЛИ́ВО, присл. 1. у знач. присудк. сл. Має. значення; істотно, потрібно. — Мене ви дійсно не знаєте, та це вже й не так важливо (Ле, Міжгір’я, 1953, 32); — Ти не пригадуєш часом, якої вони пісні співали? Це важливо (Ю. Янов., II, 1958, 63).
2. діал. Поважно, велично. Начальник вийшов, буркнув два слівця До машиніста і пройшовсь важливо Здовж поїзду (Фр., X, 1954, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 280.