ВАЖНЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже важний. Тимоха подався, притих; мати й взяла собі в голову, що Антосьо важнюща персона, коли й Тимоха проти його нічичирк (Свидн., Люборацькі, 1955, 193); —Дивіться, панове: сідло та вуздечка вся у золоті. Важнющий кінь: хоч самому гетьманові (Тулуб, Людолови, І, 1957, 408).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 281.