ВАЗЕЛІ́Н, у, ч. Мазеподібна речовина білого або жовтого кольору, що добувається з нафтових продуктів і застосовується в медицині та техніці. На підлогах замість килимів валялось сміття, кінці вірьовок, вийняті з столів шухлядки, старі коробочки з-під вазеліну (Мик., II, 1957, 407); Затискачі батареї.. повинні бути завжди покриті тонким шаром технічного вазеліну (Автомоб., 1957, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 281.