ВАЛА́НДАТИСЯ, аюся, аєшся, розм. 1. Ходити без діла, вештатися. Вона серед загальної тривоги валандалася попід хати, без пам’яті від переляку і голоду (Фр., V, 1951, 191); Справа громадської праці вже була добре організована, і ніхто не валандався без діла (Бойч., Молодість, 1949, 32).
2. з ким. Морочитися. — Та вже Фенька краще. З нею не валандатися так (Мирний, IV, 1955, 131); — І охота вам, люди добрі, валандатися з нею… Все одно вона вже пропаща! (Шиян, Баланда, 1957, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 283.