ВА́ЛЬНИ́Й, ва́льна́, ва́льне́, діал. 1. Якого є багато. Такий вальний сніг на дорозі, що й не пройдеш (Сл. Гр.); // Численний. Не ножем, а гарматами воює, то є ціла армія вальна (Ле, Україна, 1940, 228).
2. Гарний. А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 287.