Валющий, а, е.
1) Валящій, ненужный.
2) Падающій, не могущій устоять на ногахъ. Він п’яний, аж валющий. Зміев. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 125.
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Валющий, а, е.
1) Валящій, ненужный.
2) Падающій, не могущій устоять на ногахъ. Він п’яний, аж валющий. Зміев. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 125.