ВАНДАЛІ́ЗМ, у, ч. Нещадне руйнування і нищення пам’яток мистецтва й культури; // Безжальне ставлення до чого-небудь цінного. — З цієї краси [мармуру] треба різати богинь і героїв, але цю красу нищить на вогні поміщик-дикун Коростишев. Він з мармуру випалює вапно! — Який вандалізм, який вандалізм! — задзвеніла приємним голосочком тоненька миловидна дівчина (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 288.