ВАНЬКИ́Р, а, ч., розм. Бічна кімнатка, відокремлена стіною від великої кімнати. Дженні вітається з жінками. Деві ховається в ванькир (Л. Укр., III, 1952, 22); Кімната, на яку вказав йому Рідке, була кімнатою тільки з назви. По суті це було щось на зразок ванькира, чи комори з одним.. віконцем вгорі (Вільде, На порозі, 1955, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 290.