ВАНІ́ЛЬ, і, ж. 1. Тропічна повзуча рослина.
2. Спеціально оброблені ароматичні стручки такої рослини, які використовуються в кондитерському й парфюмерному виробництві. Ваніль злегка підсушують, розтирають з цукром-піском до порошкоподібного стану і вводять у виріб перед тепловою обробкою (Укр. страви, 1957, 345); Різномовна юрба заповняла порт, де пахтіло мускусом, виноградним вином, солоною рибою, ваніллю (Тулуб, Людолови, I, 1957, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 289.