ВАРШАВ’Я́НИ, я́н, мн. (одн. варшав’я́нин, а, ч.; варшав’я́нка, и, ж.). Жителі Варшави. — Але то, може, не скрізь по селах так, —защебетала варшав’янка (Л. Укр., III, 1952, 675); Варшав’яни відразу пізнавали іноземних делегатів і радісно вітали їх (Жур., Вечір.., 1958, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 296.