ВА́ТКА, и, ж. Зменш. до ва́та; // Клаптик вати. При наявності видимих порушень її [шкіри] цілості (дряпини, порізи) необхідно.. перев’язати або заклеїти ваткою, змоченою колодієм (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 23); Кохав хлопець деревце — підпушував, поливав, водою оббризкував, листя протирав вогкою ваткою (Донч., VI, 1957, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 297.