ВБРЕСТИ́ (УБРЕСТИ́), вбреду́, вбреде́ш, док. 1. Зайти, увійти у воду, високу густу рослинність і т. ін. Вода ласкава, солодка. П’ю ще раз, убрівши по коліна [в річку] (Довж., Зач. Десна, 1957, 490); Межею од шляху в жито вбрела [дівчина]… (Головко, І, 1957, 244).
2. перен. Потрапити в скрутне становище. Я ж, боячись, щоб мене не сватано, да в таке вбрела, що ледве за рік вирнула (Барв., Опов.., 1902, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 301.