ВБУ́ХАТИ (УБУ́ХАТИ), аю, аєш і ВБУ́ХНУТИ (УБУ́ХНУТИ), ну, неш, док., перех., фам. Вкласти, витратити (звичайно про гроші) для придбання чого-небудь. — Це він усі свої гроші туди вбухав (Сл. Гр.); У мене ніхто чіпців не купує. Маю їх на складі три копи, і що з ними робити? А кілько я в них грошей вбухав, самі порахуйте! (Фр., III, 1950, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 302.