ВГНУ́ТИЙ (УГНУ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вгну́ти. Гнат підніс до вгнутих слижів запалі очі й закінчив: — Тепер уже все одно (Панч, В дорозі, 1959, 43); Угнуті дзеркала широко застосовуються в науці і техніці (Курс фізики, III, 1956, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 307.