ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВГРЕБТИ́ (УГРЕБТИ́), бу́, бе́ш; мин. ч. вгріб, вгребла́, ло́; док., перех. Класти щось у заглиблення й закидати зверху чим-небудь сипким; загрібати. Украв діжку та вгріб у полову (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 309.