ВДА́ЛО (рідко УДА́ЛО). Присл. до вда́лий. Почуття задоволення від великої, вдало виконаної роботи пожвавлювало рухи, сильніше примушувало битися серце (Донч., І, 1956, 483); [Аркадій:] Він робив складні операції, правда, не завжди вдало (Корн., І, 1955, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 310.