ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ), присл., діал. Вдвох. — Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (Фр., VII, 1951, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 310.