ВДОВЕ́ЦЬ (УДОВЕ́ЦЬ), вдівця́, ч. діал. Вдівець. Був Максим удовець, мав дві дочки (Вовчок, І, 1955, 90); Він був вдовець, бездітний (Фр., І, 1955, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 312.