ВДОВИ́ЧКА (УДОВИ́ЧКА), и, ж. Пестл. до вдова́. З розмови дізнаються хлопці, що вдовичка вона, сама й хліб косила (Гончар, Таврія.., 1957, 626).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 312.