ВДОВІ́ТИ (УДОВІ́ТИ), і́ю, і́єш, недок. Жити вдовою або вдівцем. Вдовіти — горе терпіти (Укр.. присл.., 1955, 138); Він вже давненько удовів (Вовчок, VI, 1956, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 312.