ВДО́СВІТА (УДО́СВІТА), присл. Дуже рано, перед світанком, на світанку. Не вдосвіта, але таки ще вночі встав Панько (Март., Тв., 1954, 158); Устане Мартин удосвіта й пожене свої вівці в отару;.. навкруги все прокидається з дрімоти, таке вогке, сизувате од нічної роси (Григ., Вибр., 1959, 348); Завтра вдосвіта, як вона вижене пасти отару, він уже поїде, поїде невідомо куди і наскільки (Гончар, Тронка, 1963, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 313.