ВДУ́МЛИВО. Присл. до вду́мливий. Вдумливо і пильно дослухався він до кожного слова (Кучер, Дорога.., 1958, 120); У кожного з них [учнів] формується характер, у кожного з них є риси, вдумливо прищеплені вчителем, школою (Донч., V, 1957, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 314.