ВЕ́КТОР, а, ч., мат. Відрізок прямої з певним числовим значенням і напрямом у просторі. Змінний вектор змінює своє положення у просторі, а сталий — зберігає (Курс мат. анал., II, 1956, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 317.