ВЕ́ЛИКО, присл., заст. 1. У великій мірі; дуже. А він таки любив її велико (Барв., Опов.., 1902, 465); Велико врадувалися всі звірі, почувши таке ласкаве слово від свого царя (Фр., III, 1950, 229).
2. Багато. Багато було їй діла в господі, велико печалі на серці (Вовчок, І, 1955, 257).
ВЕЛИКО… Перша частина складних слів, що відповідає слову вели́кий у 1 знач., напр.: великогабари́тний, великоголо́вий, великоли́стий, великоо́кий, великопромисло́вий, великоро́змірний і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 319.