ВЕЛИКОВАГОВИ́Й, а́, е́. 1. Який має велику вагу, надто важкий. Впровадження нового методу виробництва зварних валів, що використовується також для виготовлення ряду інших великовагових унікальних деталей, — один з численних проявів ініціативи машинобудівників (Рад. Укр., 10.ІІІ 1957, 1).
2. Який перевозить вантаж, що перевищує вагою існуючі норми навантаження для даного типу (про поїзди і судна). Розсікаючи яскравим світлом непроглядну темінь, мчить великоваговий поїзд (Рад. Укр., 6.VІІІ 1961, 2); Великовагові каравани вантажних суден раз у раз випереджують білосніжні красені — пасажирські пароплави, теплоходи, дизель-електроходи (Рад. Укр., 20.VІ 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 319.