ВЕЛИКОДЕРЖА́ВНИК, а, ч. Послідовник, поборник великодержавної політики, великодержавного шовінізму. Доводилося боротись [українським прогресивним літературознавцям] і проти великодержавників, і проти місцевих націоналістів (Рад. літ-во, 5, 1957, 16); Російські великодержавники стояли на тому, що українська мова — "наречие" (Рильський, III, 1956, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 320.