ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до великому́ченик. Розповідала вона про життя й страждання Варвари-великомучениці (Донч., III, 1956, 31); Б’ють мене [Палажку], молотять, місять, рвуть на мені коси, наче на святій Варварі. Я вже тепер великомучениця, та й годі (Н.-Лев., II, 1956, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 320.