ВЕЛИКОРУ́СЬКИЙ, а, е. Прикм. до великору́си. Жилавими руками, кремезними плечима й шиями вони скидались на великоруських робітників (Н.-Лев., І, 1956, 335); Великоруський народ споріднений з українським та білоруським народами походженням, мовою та культурою (Іст. СРСР, І, 1956, 190); // Належний або властивий великорусам. Українське "и" він вимовляв як польське "у" або великоруське "ы" (Н.-Лев., І, 1956, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 321.