ВЕЛИКОСВІ́ТСЬКИЙ, а, е, заст. Який належить до вищих, аристократичних верств дворянства, пов’язаний з ними. Старим стало видко, що Серединському хотілось мати жінку великосвітську пані (Н.-Лев., І, 1956, 311); — Про це не слід говорити десь у великосвітському товаристві (Стельмах, Хліб.., 1959, 42); Ще в молодості на великосвітських балах у Пітері він виділявся з-поміж ровесників не лише своїм ростом та бравістю (Гончар, Таврія.., 1957, 661).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 321.