ВЕЛИ́КІСТЬ, кості, ж. Абстр. ім. до вели́кий 1,3-6. — Я набираюсь сили і великості іхтіозавра (Н.-Лев., IV, 1956, 271); Цегляно-червоні комини предивної великості знімалися з землі і викидали чорні хмари диму (Коб., І, 1956, 459); — Не лякаймось великості праці, не жахаймось важкої дороги! (Коцюб., І, 1955, 169); — Я трудився для Батьківщини у великий час з великими людьми і частку їх великості прийняв на себе (Довж., І, 1958, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 319.