ВЕЛИЧА́ЛЬНО, присл. Шанобливо звеличуючи кого-небудь. Це звучало в його устах якось особливо — не зневажливо-осудливо, а величально (Збан., Єдина, 1959, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 321.