ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ, а, е. 1. Надзвичайно великий розмірами. Посеред площі величезна будова (Л. Укр., II, 1951, 242); Внизу, під широко розкинутим гіллям величезного дуба — глибока арка брами (Коч., III, 1956, 28); // Дуже великий за кількістю, чисельністю. Високо-високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси (Коцюб., І, 1955, 142); У вечірньому присмерку з станції виринула величезна колона танків і заповнила увесь шлях (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 144); Дорогий гелій скрізь можна добувати з повітря, але вартість його буде величезна (Трубл., II, 1955, 210); // Безмежний, безкрайній. І всім їм [зірочкам] місце є в тому безмірному краї… Якою ж величезною повинна бути та обшир, що їх у собі розмістила? (Мирний, IV, 1955, 323); Далі — нічого: величезний, безмірний простір, безодня, безкрай (Смолич, II, 1958, 15); // Дуже великий за розмірами порівняно з іншими подібними предметами. Незабаром парубки побачили в долині гурток дівчат, що з величезними сапами на плечах хутко посувався курною дорогою (Коцюб., І, 1955, 236); Якось він підсів до мене, взяв з моїх малих рук величезний клубок і почав швидко мотати (Цюпа, Три явори, 1958, 9).
2. Надзвичайно великий інтенсивністю, проявом чого-небудь. Комуністична партія оточує величезним піклуванням художню творчість народу (Рильський, III, 1956, 141); Мимохіть відчув [Мартинов] величезну гордість, адже авторегулювання — це переворот у всьому залізничному транспорті (Донч., I, 1956, 476); Між частинками, з яких складається атомне ядро, діють величезні сили притягання (Наука.., 1, 1957, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 322.