ВЕЛЬБО́Т, а, ч., мор. Легка швидкохідна веслова шлюпка з гострим носом і кормою. Знайшов [Темар] на скелях вельбот. Оглянув і вирішив, що одремонтувати можна (Трубл., І, 1955, 182); Другий [загін].. на вельботі мав досягти острова Беннета (Видатні вітч. географи.., 1954, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 323.