ВЕЛЮ́РОВИЙ, а, е. Прикм. до велю́р; // Зробл. з велюру. Юрко.. зняв з голови велюрового капелюха (Чорн., Визвол. земля, 1959, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 323.