ВЕНГЕ́РКА 1 див. венге́рці.
ВЕНГЕ́РКА2, и, ж. 1. заст. Куртка з високою талією і нашитими впоперек шнурами. Лиця пана Адама не бачу, лиш помічаю, що він у венгерці, у високих чоботях і в шапці (Коцюб., II, 1955, 258); Кармелюк зняв нову венгерку з синього сукна і зостався в одній камізельці (Кучер, Пов. і опов., 1949, 67).
2. Бальний танець і музика до нього, створені на основі угорських народних танців і мелодій; чардаш.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 324.