ВЕНГЕ́РЦІ, ів, мн. (одн. венге́рець, рця, ч.; венге́рка, и, ж.), заст. Угорці. Погонич сидить у суконних штанях і у юпці.. з китицями, мов у венгерця (Кв.-Осн., II, 1956, 232); Венгерки ще гірше сміялись та галасували (Н.-Лев., II, 1956, 395).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 324.